Професійна діяльність банків на ринку цінних паперів


Активність банків яке професійних учасників ринку цінних паперів значною мірою визначається моделлю організацій цього ринку (банківська, небанківська, змішана), що діє в тій чи іншій країні. Основні види професійної діяльності банків на ринку цінних паперів – це фінансове посередництво, діяльність з управління цінними паперами та організаційно-технічне обслуговування операцій з цінними паперами, тобто діяльність у ролі інфраструктурних учасників ринку.

Згідно з українським законодавством банки можуть займатися професійною діяльністю на ринку цінних паперів за наявності відповідного дозволу Державної комісії з цінних паперів на фондового ринку.

Фінансове посередництво1 Включає такі види діяльності:

· діяльність з випуску цінних паперів за дорученням, від імені і за рахунок емітента шляхом організації підписки на цінні папери або їх реалізації іншим способом (андеррайтингова діяльність);

· комерційна діяльність, пов'язана з цінними паперами, яка

передбачає купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється ба­нком від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу тре­

тім особам (дилерська діяльність). Дохід дилера утворюється за ра­хунок різниці у цінах, за якими він купує та продає цінні папери;

· комісійна діяльність, пов'язана з цінними паперами. Купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється банком як торговцем

цінними паперами на підставі договорів-доручень чи комісії за

рахунок клієнтів (брокерська діяльність). У договорі визначають­

ся вид і термін дії замовлення клієнтів, права та обов'язки сто­рін, умови розрахунків і розмір комісійної винагороди, відпові­дальність сторін і порядок розгляду спорів.

Банк як торговець цінними паперами зобов'язаний:

· діяти в інтересах клієнтів;

· попереджати клієнтів про ризики конкретної угоди з цінни­ми паперами;

· узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо ви­конання операцій купівлі-продажу або обліку цінних паперів;

· надавати клієнту інформацію щодо курсу цінних паперів;

· виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх

надходження;

· передусім виконувати операції з цінними паперами за дого­ворами та замовленнями клієнтів, а потім уже власні операції з

такими самими цінними паперами;

· за наявності у банку заінтересованості, яка перешкоджає йому

виконати замовлення клієнта на найвигідніших умовах, банк (торговець) зобов'язаний негайно повідомити про це клієнта.

Діяльність з управління цінними паперами — це діяльність, яку здійснює банк як професійний учасник ринку від свого імені за винагороду стосовно довірчого управління цінними папера­ми, які належать на правах власності іншій особі, а йому передані у володіння. Управління здійснюється на користь довірителів або бенефіціарів, тобто осіб, яким згідно з договором належать дохо­ди від довірчої діяльності. Предметом управління можуть бути не тільки цінні папери, а й грошові кошти, призначені для інвесту­вання в цінні папери, а також грошові кошти і цінні папери, отри­мані в процесі управління цінними паперами. В Україні з огляду на правову неврегульованість як відносин довірчої власності, так і відносин довірчого управління найреальнішим є виконання бан­ками агентських послуг стосовно цінних паперів, наприклад формування портфеля цінних паперів згідно з вказівками клієнта.

2 Виступаючи у ролі інфраструктурних учасників ринку цін­Них паперів, Банки можуть здійснювати важливі, але допоміж­ні за своїм характером види професійної діяльності:

діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

депозитарну діяльність зберігача;

розрахунково-клірингову діяльність за угодами щодо цінних

паперів.

За законодавством України Національна Депозитарна систе­Ма Складається з двох рівнів.

Нижній рівень — це реєстратори власників іменних цінних паперів та зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів.

Верхній рівень — це Національний депозитарій України, ство­рений у 1999 р. у формі відкритого акціонерного товариства зі специфічними функціями, і Міжрегіональний фондовий союз, ство­рений учасниками фондового ринку, що веде рахунки для зберігачів та здійснює кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Обслуговування обігу державних цінних паперів, у то­му числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює На­ціональний банк України.

Ведення системи реєстру конкретного емітента банк як реєстра­тор здійснює на підставі договору на ведення реєстру1. При укла­данні договору на ведення реєстру власників іменних цінних папе­рів банк приймає документи, потрібні йому для формування систе­ми реєстру, за актом прийняття-передавання і протягом 10 днів фо­рмує реєстр: відкриває емісійний і особовий рахунки емітента, осо­бові рахунки власникам іменних цінних паперів, заводить журнали і вносить до них записи про виконані операції. Система реєстру може вестись як у паперовому вигляді, так і у вигляді запису на електрон­них носіях або у комбінованому вигляді. Внесення інформації в сис­тему реєстру про перехід прав власності на іменні цінні папери здійснюється на підставі письмового розпорядження зареєстрованої осо­би і документів, що є підставою для переходу прав власності. Згідно з письмовими запитами зареєстрованих осіб реєстратор видає їм ін­формацію у вигляді виписки стосовно кількості цінних паперів, що належать даній особі, і стосовно операцій, що проведені по особово­му рахунку. Емітенту реєстратор повинен давати на його запит будь-яку інформацію із реєстру. Згідно з письмовими запитами контро­люючих органів реєстратор дає інформацію з системи реєстру тіль­ки в межах повноважень, якими наділені представники цих органів. Здійснюючи -депозитарну діяльність, банки як зберігачі забез­печують:

зберігання цінних паперів;

обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних

паперах;

обслуговування операцій емітента, пов'язаних із випущени­ми ним цінними паперами;

надання інших послуг, наприклад, знерухомлення цінних па­

перів, тобто переведення цінних паперів, випущених у докумен­тарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сер­тифікатів у сховищі банку З Метою забезпечення їх подальшого обігу у вигляді облікових записів на рахунках банку.

Для забезпечення зберігання цінних паперів банки здійсню­ють різні депозитарні операції, а саме: прийом цінних паперів, їх зберігання, переміщення, інкасування, транспортування, інвента­ризацію, видачу та деякі інші операції.

Банки як депозитарні установи зберігають цінні папери двома способами: відокремленим або колективним.

При Відокремленому способі зберігання Банки зобов'язані вести облік цінних паперів із зазначенням індивідуальних ознак їх сертифі­катів, зокрема серії та номера. Відокремленим способом можуть збе­рігатися тільки цінні папери у документарній формі на пред'явника.

При Колективному способі зберігання Банки ведуть облік цінних паперів без зазначення їх індивідуальних ознак. Виклю­чно колективним способом зберігаються знерухомлені цінні па­пери, випущені у документарній формі, та цінні папери, випу­щені у бездокументарній формі.

3 Для виконання функції Обслуговування обігу цінних паперів

На рахунках у цінних паперах банки як депозитарні установи

здійснюють:

— адміністративні операції;

— облікові операції;

— інформаційні операції.

Адміністративні операції— це депозитарні операції з відкрит­тя рахунків у цінних паперах та їх закриття, а також операції, пов'язані зі зміною способу зберігання цінних паперів та інши­ми змінами, що не приводять до зміни залишків цінних паперів на рахунках у цінних паперах.

Облікові операції— це депозитарні операції з ведення рахунків у цінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, на­слідком яких є зміна кількості цінних паперів на рахунках у цінних паперах, установлення або зняття обмежень щодо їх обігу, а також зміна режиму та місця зберігання цінних паперів. До облікових опе­рацій належать операції зарахування, списання, переказування та пе­реміщення цінних паперів.

Інформаційні операції — це депозитарні операції, пов'язані з ви­дачею виписок з рахунку у цінних паперах, а також видачею іншої інформації щодо операцій клієнтів з рахунками у цінних паперах за запитами клієнтів та інших осіб, що мають повноваження на отри­мання такої інформації.

Для обслуговування операцій емітентів, пов'язаних з випущеними ними цінними паперами, банки можуть надавати їм такі послуги:

—викуп цінних паперів, випущених емітентом, для їх подальшо­го перепродажу або анулювання;

—дроблення або консолідація цінних паперів (зміна номінальної вартості цінних паперів певного випуску з одночасною зміною їх ва­ртості, але без зміни обсягу випуску);

— конвертація цінних паперів, тобто обмін емітентом цінних па­

перів одного випуску на цінні папери іншого випуску;

—анулювання цінних паперів;

— погашення цінних паперів та виплата емітентом доходів за ви­

пущеними ними цінними паперами;

—деякі інші операції.

Для організації ефективного ринку цінних паперів дуже важливим є створення чіткої та прозорої систем й розрахунків за операціями купівлі-продажу цінних паперів. Учасники ринку цінних паперів нара­жаються на певні ризики, основний з яких полягає у можливості не­одержання продавцем цінних паперів грошей після того, як папери уже надійшли покупцеві. Одним із заходів, який значно зменшує цей ризик, є застосування такого методу розрахунків за операціями із цінними паперами, як поставка проти платежу, що, у свою чергу, пов'язано зі створенням в Україні електронної клірингово-розрахун­кової системи обслуговування операцій з цінними паперами.