Векселі


Вексель — цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобо­в'язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Розрізняють два види векселів — прості та переказні.

Простий вексель виписується і підписується боржником і містить його безумовне зобов'язання сплатити кредитору визначену суму в визначений термін у визначеному місці. Простий вексель містить такі реквізити:

А) найменування вексель;

Б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

В) зазначення терміну платежу;

Г) зазначення місця, де має здійснюватись платіж;

Д) найменування того, кому або за наказом кого платіж має бути здійснений;

Е) дату і місце складання векселя;

Є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Правильність оформлення векселя — необхідна умова його дій­сності. Відсутність будь-якого з названих вище реквізитів робить вексель недійсним.

Переказний вексель (тратта) містить такі самі реквізити за винятком п. б), який має вигляд:

Б) просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму та найменування платника.

Отже, переказний вексель на відміну від простого виписується і підпи­сується кредитором (трасантом) і містить наказ боржнику (трасату) сплатити у зазначений термін визначену у векселі суму третій особі (ре­мітенту). При цьому боржник зобов'язаний письмово на лицьовій сто­роні векселя підтвердити свою згоду сплатити по векселю (здійснити акцепт векселя). Якщо платник відмовляється акцептувати вексель (що означає його відмову від сплати по векселю), держатель (власник вексе­ля) може подати позов до суду, не очікуючи терміну сплати по векселю.

Ремітент володіє векселем, пред'являє його до сплати й отримує гроші або передає вексель з допомогою передавального підпису іншій особі в погашення свого боргу. Передавальний підпис, або індосамент, власник векселя (індосант) робить на користь іншої особи індосатора) на зворотній стороні векселя.

Існує кілька видів індосаменту:

іменний, коли вказується особа, якій передають всі права по векселю;

бланковий, коли індосант ставить на зворотній стороні векселя лише свій підпис (у такому разі вексель може бути переданий будь-якій особі);

цільовий, коли зазначено мету передачі векселя іншій особі;

безоборотний, коли в тексті індосаменту є слова без обороту. В цьому випадку до індосанта не можуть бути пред'явлені вимоги у випадку несплати векселя трассантом.

Термін платежу по векселю може встановлюватись:

по пред'явленню;

по закінченні визначеного терміну після пред'явлення;

по закінченні визначеного терміну після складання векселя;

на визначену дату.

По тому, як визначається в тексті назва отримувача коштів, век­селі поділяють на:

іменні, коли конкретно встановлюється назва отримувача;

ордерні, коли треба сплатити конкретній особі або за його нака­зом іншій особі;

на пред'явника.

Сфера застосування векселів охоплює відносини між:

державою та суспільством при випуску казначейських векселів;

господарюючими суб'єктами при оформленні комерційного кредиту;

банками та клієнтами при емісії банком власних векселів та здійснення операцій з векселями.

На ринку перебувають три види векселів: комерційні, фінансові та фіктивні.

Комерційні векселі мають товарний характер і завжди пов'язані з оплатою реальних товарів чи послуг, коли у покупця тимчасово відсутні кошти для оплати. На відміну від комерційних, фінансові та фіктивні векселі не мають під собою реальної поставки товарів. Фінансові векселі застосовуються комерційними банками для тим­часового залучення коштів на ринку, Фіктивні — для обслуговуван­ня протизаконних угод.

Дружній та бронзовий векселі є прикладами фіктивного век­селя. Дружній вексель — це вексель, виданий з дружніми наміра­ми з надією, що не виникне потреба відповідати по зобов'язаннях цьо­го векселя. Такий вексель може видаватись кредитоспроможним підприємством неплатоспроможному в оплату непоставлених товарів або невиконаних робіт чи послуг. Неплатоспроможне підприємство може потім покрити дружнім векселем свої зобов'язання або отримати кредит у банку через облік чи заставу векселя. Якщо таке підприємство не поліпшить свого фінансового становища, відповідати по дружньому векселю буде підприємство — емітент цього векселя.

Бронзовий вексель видається неплатоспроможним або неісну­ючим підприємством. При цьому отримувач векселя не підозрює про фіктивність векселя та неплатоспроможність підприємства-емітента. Частіше бронзовими є прості векселі, а не переказні. За допомо­гою бронзового векселя підприємство, що перебуває на межі банк­рутства, може штучно збільшити свої борги, виписавши вексель фік­тивному кредитору. При банкрутстві частина майна, що має бути передана дійсним кредиторам, залишиться в розпорядженні фіктив­ного кредитора і самого підприємства. Фіктивні векселі можуть бути емітовані з метою подальшого обліку цих векселів банком.

Вексель виконує дві важливі функції: розрахункову (він може виконувати роль платіжного засобу) та кредитну, коли його викори­стовують для відстрочки платежу та оформленні ним боргового зо­бов'язання. Оскільки основні функції банків — кредитна і розрахун­кова, банки відіграють значну роль на ринку векселів. Вони можуть емітувати власні векселі та здійснювати операції з векселями.

Банківські векселі є досить ліквідними цінними паперами. Емі­сія банком власних векселів дає змогу їх власникам вигідно вклас­ти кошти, а банку отримати додаткові фінансові ресурси. Векселе­давцем і платником по банківському векселю виступає банк-емітент. Банківський вексель може виконувати багато функцій. Він може виступати як одна з форм надання кредиту, як застава і як платіж­ний засіб. Для самого банку він є однією з форм залучення коштів.

До банківських операцій з векселями належать:

облік (дисконт) векселя;

кредит під заставу векселя;

акцепт векселя;

аваль векселя;

інкасація та доміціляція векселя;

участь в опротестуванні векселя.

Інкасація та Доміціляція — основні розрахункові операції бан­ку, які пов'язані з оплатою векселів. Інкасація векселя передбачає стягнення банком платежу з боржника. Доміціляція полягає в до­рученні векселедавця або трасата банку сплатити по векселю у за­значений термін за рахунок залишку коштів, що є на рахунку. Опла­та такого векселя гарантована і здійснюється швидко.

Якщо платіж по векселю не відбувається у визначений термін, такий вексель має бути опротестований. Для вчинення протесту про несплату векселі приймаються нотаріусами на наступний день після закінчення дати платежу, але не пізніше 12.00 наступного після цьо­го терміну дня. Опротестований вексель банк платника направляє до банку векселедержателя зі списанням суми з відповідного рахунку. Банк кредитора, списавши суму заборгованості по векселю, повертає опротестований вексель векселедержателю. Особа, що сплатила по векселю, має право вимагати сплати векселя в порядку регресу від інших осіб, які підписали вексель.

До настання дня оплати вексель може бути об'єктом купівлі-продажу. При цьому ціна його буде меншою від номінальної вексельної суми на величину так званого облікового процента, або дисконта. Купівлю векселя здійснюють до настання терміну оплати комерційні банки, називаючи таку операцію обліком або дисконтом векселя. При обліку векселя банк отримує дохід, що дорівнює сумі дисконта. Цей дохід утримується банком в момент обліку векселя. Проведення обліку банком відбувається з допомогою індосаменту — передаточ­ного запису на зворотній стороні векселя. Індосамент містить дору­чення попереднього власника векселя одержати банку оплату за дисконтованим векселем. При обліку комерційного векселя комер­ційний кредит перетворюється на банківський.

Існують операції з векселями, які не обов'язково мають проводи­тись банками. До таких операцій належать аваль та акцепт вексе­ля — операції, що значно підвищують надійність векселів.

Авалем називають поручительство по векселю третьої особи, при якому особа, яка здійснила поручительство (аваліст), переймає на себе відповідальність за виконання зобов'язань будь-якою зобов'язаною за векселем особою: векселедавцем, акцептантом, індосантом. Аваліст несе по векселю таку саму відповідальність, як і особа, за яку він дав поручительство. Проте після сплати по векселю аваліст стає його власником і отримує право вимоги до того, за кого він дав поручи­тельство, і до тих осіб, які заборгували по векселю перед останнім. Кредитор може бути впевнений у вчасній сплаті по векселю, якщо цей вексель авальований банком. Аваль може бути здійснений при видачі векселя або на будь-якому етапі його обігу.

Акцепт векселя — напис, яким підтверджується згода акцептанта на оплату векселя. Якщо акцептантом виступає банк, ліквідність акцептованого векселя значно підвищується. Для вільного обігу век­селя на фондовому ринку його акцептування є необхідним. Векселі, акцептовані банками, часто називають Банківськими акцептами. Такі векселі є інструментами грошового ринку і використовуються в ході здійснення міжнародної торгівлі вже багато років. Вони мають значний вторинний ринок і користуються попитом у інвесторів як високоліквідні надійні цінні папери поряд з борговими зобов'язан­нями казначейства та іншими інструментами грошового ринку.

У більшості країн світу основним документом, який регулює век­сельний обіг, є Уніфіковані Правила про переказний і простий век­сель, затверджені Женевською конвенцією в 1930 р.

В Україні вперше було дозволено застосовувати векселі в розра­хунках Законом України Про підприємства в Україні. Ст. 24.5 Цього Закону передбачалось, що підприємство може постачати про­дукцію, виконувати роботи та послуги в кредит, використовуючи для цього векселі. В 1992 р. Україна фактично приєдналась до рішень Женевської конференції, затвердивши відповідно до постанови Ка­бінету Міністрів і Національного банку України Положення про пере­казний і простий вексель від 10 вересня 1992 р. № 528. Новим кро­ком у розвитку вексельного обігу стало затвердження Національним банком України в 1993 р. Порядку здійснення банками операцій з векселями. В-ньому було встановлено порядок надання вексельних кредитів та здійснення банками комісійних операцій з векселями.

З метою забезпечення умов для подолання платіжної кризи, підви­щення майнової відповідальності підприємств за несвоєчасне вико­нання платіжних зобов'язань 14 вересня 1994 р. був виданий Указ Президента України Про випуск та обіг векселів для покриття взаєм­ної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України.

Протягом 1996р. провадилось оформлення простроченої забор­гованості векселями відповідно до постанов № 379 від 31 травня 1995 р. та № 960 від 1 грудня 1995 р. Про проведення заліку взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України і оформлення заборгованості векселями. Відповідно до постанов про­водився залік взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України всіх форм власності станом на 1 червня 1995 р. та 5 грудня 1995 р. з оформленням в установленому порядку непо­гашеної за заліком заборгованості векселями на користь кредиторів із терміном платежу не більш як 90 днів від складання кожного векселя з можливістю здійснення дисконту за цими векселями.

Підприємства, організації та установи незалежно від форми влас­ності, які є постачальниками товарів (робіт, послуг), здійснюють оформ­лення платіжних вимог за прострочену заборгованість за платежами товарного характеру до всіх суб'єктів підприємницької діяльності, а також до організацій та установ, які не займаються підприємниць­кою діяльністю. До заліку також подаються платіжні вимоги по заборгованості за простроченим банківським кредитом та несплаченими процентами по них.

Наказом Міністерства фінансів України від 13 лютого 1996 р. № 26 було затверджене Положення про порядок видачі, обліку, по­гашення та відстрочення оплати векселя, що видається суб'єктом підприємницької діяльності при здійсненні операції з давальниць­кою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, згідно з яким суб'єкти підприємницької діяльності видають простий вексель у сплату ввізного (вивізного) мита, податків і зборів, що справляються при ввезенні, вивезенні давальницької сировини. Векселедержателем виступає державна податкова адміністрація за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності, яка веде облік векселя у спе­ціальному журналі. Після проведення відповідних експортно-імпорт­них операцій вексель погашається податковою адміністрацією. В разі непогашення векселя векселедавець зобов'язаний його оплатити. У деяких випадках податкова адміністрація може давати дозвіл на відстрочення оплати векселя терміном до 90 днів, який може понов­люватись. Проте загальний термін відстрочення не може перевищу­вати 270 днів.

Постановою Кабінету міністрів України 27 червня 1996 р. № 689 був затверджений Порядок застосування векселів Державного каз­начейства. Векселедавцем та платником за казначейськими вексе­лями виступає Головне управління Державного казначейства. Це век­селі на пред'явника з терміном платежу не більше року. Вони ма­ють видаватись у рахунок фінансування витрат державного бюдже­ту, за винятком видатків на оплату праці та інших грошових виплат населенню, за згодою відповідного одержувача коштів з бюджету.

Держателі казначейських векселів можуть використовувати ос­танні для застави, погашення кредиторської заборгованості за зго­дою кредиторів, продажу юридичним особам — резидентам Украї­ни, зарахування у сплату податків у будь-який момент до настання тер­міну платежу по казначейському векселю. Вони мають бути пред'яв­лені до погашення на зарахування сплати податків у Головне управ­ління державного казначейства перерахуванням на рахунок пред'яв­ників казначейських векселів грошових коштів у розмірі відповідних вексельних сум або зарахуванням їх у сплату держателями векселів податків до державного бюджету. Казначейські векселі, не пред'яв­лені вчасно до сплати, втрачають силу й оплаті не підлягають.

Серед усіх спроб погашення заборгованостей векселями найуспіш­нішою можна вважати спробу в енергетичній галузі в першій поло­вині 1997 р., коли були емітовані векселі Національного диспетчер­ського центру енергетики (НДЦЕ). В цьому ж році були емітовані перші банківські векселі. Ними стали векселі банку Україна.

Слід зазначити, що й сьогодні на відміну від інших держав в Україні в вексельному обігу можуть брати участь лише юридичні осо­би. В Україні і досі не створені економічні та правові умови для широкого використання векселів у народному господарстві.