Законодавче регулювання РЦП


Іяльність на українському ринку цінних паперів регулюють два основних законодавчих акти - закон України Про цінні папери і фондову біржу від 18 червня 1991 року і Указ президента України Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії від 19 лютого 1991 року.

Згідно із законом Про цінні папери і фондову біржу розрізняють два типи цінних паперів:

а) іменні цінні папери, які, як правило, передаються шляхом повного індосамента;

б) представницькі цінні папери, що знаходяться у обігу вільно.

Українським законодавством також визначені наступні види цінних паперів:

а) акції;

б) облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

в) облігації підприємств;

г) казначейські зобов'язання підприємств;

д) ощадні сертифікати;

е) векселі;

є) приватизаційні папери;

ж) інвестиційні сертифікати.

Акції і облігації підприємств можуть бути випущені лише після їх реєстрації у відповідному фінансовому органі. А в тому випадку, коли акції і облігації підприємств призначені для відкритого продажу, в тому ж фінансовому органі повинен бути зареєстрований і проспект емісії.

Українське законодавство встановлює два серйозних обмеження діяльності акціонерних товариств як емітентів:

·акціонерні товариства мають право випускати облігації на суму, що не перевищує 25% оплачених статутних фонди;

·кількість привілейованих акцій акціонерного товариства обмежена 10% статутних фондів.

Наказом Міністерства фінансів України (як реєструючого органу) від 20 липня 1995 року №123, зареєстрованим Міністерством юстиції 24 липня 1995 року №233/769, затверджений Порядок видачі дозволу на проведення діяльності по випуску і обігу цінних паперів, як виняткової діяльності.

Цей документ встановлює не тільки перелік і Правила подачі документів і отримання дозволу на роботу з цінними паперами, але і державний контроль за здійсненням операцій з ними. Необхідно відмітити створення Державної комісії з цінних паперів зі статусом міністерства. У її завдання входять розширення впливу держави на фондовий ринок, перерозподіл функцій контролюючих його державних структур і створення на базі цієї комісії Методологічної координаційної ради.

Комісія ставить перед собою завдання створити системи звітності компаній - учасників фондового ринку, систематизувати українські фондові стандарти, контроль за ціноутворенням на фондовому ринку, створити депозитарну і клірингову мережі і участь у виборі і виробленні моделі фондового ринку України.

У відповідності зі ст. 4 Закону України Про цінні папери і фондову біржу підприємство самостійно веде книгу реєстрації іменних акцій. У цій книзі відображається обіг іменних акцій, включаючи інформацію про кожну акцію, її власника, час придбання і кількість акцій у кожного з акціонерів. Закон не визначає юридичну силу інформації, включеної в книгу. Однак, враховуючи фактично повну відсутність матеріалізованих цінних паперів, які могли підтвердити право власності акціонера на цей папір завдяки індосаменту, і те, що книга реєстрації акцій, що є в зв'язку з цим основним документом, підтверджуючим право власності інвестора на акції, ведеться самим емітентом, існує значний ризик повторення на Україні ситуації з виключенням з книги реєстрації акцій незручних акціонерів.

Аналізуючи українське законодавство на сьогоднішній день про цінні папери з точки зору його зрілості і визначеності, можна сказати, що воно поки що далеко не досконале. У ньому відсутні багато які поняття, звичні для цивілізованого ринку цінних паперів. Основною проблемою, звичайно ж, є відсутність нормальної процедури переходу права власності на цінні папери. У той же час безліч проблем можуть створити такі незначні, на перший погляд, питання, як визначення поняття торговець цінними паперами або порядок здійснення андеррейтингових або підрейтингових функцій.