Вплив НБУ на РЦП


Кщо поглянути на досвід США і розвинених країн Західної Європи, то видно, що національні банки цих країн (в США - Федеральна Резервна Система) відіграють одну з ведучих ролей на місцевих ринках цінних паперів. В Україні ж НБУ приділяє недостатньо уваги ролі ринку цінних паперів в поліпшенні економічної ситуації, що склалася.

Так, наприклад, залишається не до кінця відрегульованим питання необхідності отримання ліцензії Національного банку України на придбання цінних паперів українських підприємств іноземними інвесторами. Оскільки цінні папери українських підприємств є валютними цінностями, то їх придбання тим чи іншим чином може бути віднесене до валютних операцій. Як правило, проведення таких операцій вимагає генеральної або індивідуальної ліцензії Національного банку України, за винятком деяких операцій, визначених декретом Кабінету міністрів України Про режим валютного регулювання і валютного контролю. У цей же час Національний банк України ніяк не обмежував можливість придбання акцій українських підприємств іноземними інвесторами як на повторному ринку, так і при створенні підприємств з іноземними інвестиціями.

Крім того, що НБУ, як було сказано вище, приділяє недостатньо уваги ринку цінних паперів, він використовує цей ринок в своїх суто особистих інтересах, а ніяк не в інтересах народу. Так, наприклад, перший аукціон по державних цінних паперах (облігаціх) готувався в поспіху - про його проведення повідомили менш ніж за тиждень. Термін цей був дуже короткий навіть для Нацбанку. Довелося відсунути аукціон ще на три дні. Ніяких паперів не надрукували, інструкцію по оподаткуванню не написали. До кінця не було ясно, які ж кошти можуть направляти на аукціон комерційні банки - вільні чи з нерозподіленого прибутку. Крім комерційних банків інші юридичні особи на аукціон не допускалися. НБУ вирішив не ризикувати, обмеживши коло учасників лише своїми підопічними. Досить ясно пояснив вагомість аукціону Віктор Ющенко, сказавши, що він стане, швидше, політичною акцією, свідченням функціонування фінансового ринку в Україні.

Зрозуміло, було зроблене все, щоб аукціон вдався.

І тут ми підійшли, мабуть, до найбільш інтригуючої події, пов'язаної з першим випуском держоблігацій 1995 року на третьому аукціоні по дорозміщенні 5000 тисяч облігацій, що відбувся 18 квітня. Його короткі підсумки : розміщені всі 5000 облігацій по середній ціні 125,29 млн. Крб.

Виходить, за тиждень, що пройшов після другого аукціону, номінальна ставка по облігаціях впала відразу на 35,5%, тоді як за місяць між першими і старими торгами її падіння становило всього 32%. Дивно, чи не так? До того ж ніяких додаткових заходів для підвищення попиту на держпапері ніхто не робив.

Незважаючи на запевнення Нацбанку в тому, що Правила гри неухильно дотримувалися, в душі банкірів все ж закрався сумнів в чесності головного гравця. Судіть самі: кількість учасників не збільшилася, а навпаки скоротилася з 35 до 32 банків. Менше було подано і заявок. Так що попит істотно не змінився. Відштовхуючись від ціни минулого аукціону, можна було прогнозувати ціну відсікання в районі 101 млн. Крб., Що, ймовірно, і зробили багато учасників. Однак Віталій Мігашко стверджує, що 90% заявок було подано з ціною від 122 до 126 млн. Крб., Хоча максимальна ціна, вказана в заявках - 126 млн. Крб. Насторожує інший факт: чому об'єм продажу по неконкурентних заявках (тобто по середньозважений ціні) раптом виріс до 65% від загального об'єму (при 20-30% на попередніх аукціонах)? Адже частка неконкурентних заявок серед загального числа поданих істотно не змінилася, становивши всього 18,8%. Для розбору польотів цікаво було знати об'єм попиту по неконкурентних заявках, однак в довідці НБУ його чомусь немає.

Проте, залишимо банкірів і їх часті спори з НБУ поки збоку, і звернемо свої погляди на фондовий ринок. Як вплинув на нього випуск держоблігацій? Відповідь, схоже, одна – ніяк. І головна причина – по старому не відрегульований механізм обігу облігацій на повторному ринку (і в цьому провина НБУ). Хоч ще в кінці березня Віктор Ющенко з японських островів обіцяв, що через місяць цей механізм буде розроблений і впроваджений. Правда, НБУ не бачить проблем з перереєстрацією, коли хоча б один з учасників операції добирається до тимчасового депозитарія Нацбанку. Але клієнтів ця єдина умова мало влаштовує. Якщо комерційні банки готові діяти під чесне слово НБУ, то іншим юридичним особам цього явно мало. По-перше, потрібно чітко визначити умови оподаткування операцій з облігаціями. По-друге, папери повинні стати по-справжньому представницькими. Поки ж всі рахунки депо, на яких зберігаються облігації, доступні Нацбанку, доти електронний вигляд облігацій не дуже узгоджуватиметься з принципами представницького ЦП. По-третє, не заважало б зменшити термін обігу паперів, ввести уніфікований договір купівлі-продажу і т. д і т. п.

У результаті, поки що безболісно проходять операції купівлі-продажу облігацій лише між банками, трохи гірше – між банком і його клієнтами, і зовсім важко – між клієнтами різних банків. Для приверненння інтересу до облігацій Приватбанк, наприклад, гарантує умови викупу облігацій в обов'язковому порядку з нарахуванням 35 грн. За кожний день. Простому торговцеві практично нічого не залишається. До речі, за достовірним даними, НБУ відмовився від допомоги торговців ЦП в розробці механізму обігу облігацій на позабіржовому ринку, залишаючи це право лише за УФБ, яка, як завжди, тягне ковдру на себе.

І все ж, незважаючи на всі нестачі вітчизняної практики в області держпаперів (що є в принципі основною діяльністю НБУ в ім'я держави), перспективи цього ринку величезні. Інтерес до них з боку інвесторів (не тільки банків) величезний. Важливість покриття дефіциту бюджету неемісійним шляхом також незаперечна. Мабуть, найбільшим прихильником держпаперів з боку держави буде НБУ. Адже одна справа займатися їх розміщенням, отримуючи від цього проценти, і зовсім інше - надавати уряду безповоротні кредити.

Загальний обсяг емісії ЦП в Україні у 1993р. Становив 11 млн. Грн., У 1994 – 286,3 млн. Грн., В 1995 – 749 млн. Грн., В 1996 – 4727,9 млн. Грн. А в цілому за 1993–1996 рр. Було емітовано ЦП на суму 5774,2 млн. Грн.

Загальна вартість цінних паперів в Україні на початок 1996 р. становила 1994,57 млн. Грн., А на початок 1997 р.–5103,861 млн. Грн. Таким чином, лише за минулий рік загальна вартість ЦП в Україні зросла в 2,6 раза.

Валова виручка від випуску держоблігацій в 1995 році прогнозувалася в районі 250 млн. Грн., А чиста – 170 млн. Грн. На 1994 рік валова виручка становила 10 млн. 113 Тис. Грн., Які необхідно було погасити 29 грудня 1995 року. НБУ, розуміючи, що розмістити таку суму навіть для нього – неабияка задача, доводиться викладати чергові козирі.

По-перше, повним ходом велася робота по створенню спеціального депозитарія НБУ для роботи з держпаперами. Велася не ким-небудь, а фахівцями з Федеральної Резервної Системи США. Надалі аналогічні депозитарії були створені і в комерційних банках. Кошти для цього виділили США. По-друге, після її створення в обіг вишли, нарешті, більш короткі облігації з терміном погашення 3 і 6 місяців. Приблизно з 250 млн. Грн. На частку девятимісячних доведеться біля 80 млн. Грн., Шестимісячних - 90 млн. Грн., Залишок складуть тримісячні облігації. Розміщення буде проводиться по схемі: три тижні - торги, четверта - погашення. Частина коштів від останнього аукціону буде резервуватися Нацбанком для погашення попередніх траншей у разі відсутності грошей у Мінфіну. По-третє, після створення депозитарія, нарешті, запрацював повторний ринок. Почалась ця робота намічений у вересні-жовтні 1995 р. Сьогодні ведеться робота по наданню податкових пільг при роботі з облігаціями на повторному ринку. (Поки Мінюстиція відмовила в цьому).

Будуть вирішені неясності в питаннях сплати держмита - чи повинен сплачувати його учасник аукціону по первинному розміщенню держпаперів. (Відповідь Віталія Мігашка на це питання була проста - НБУ держмита не платить.) Схоже, близькі до здійснення надії банкірів на те, що держоблігації можуть враховуватися як обов'язкові резерви в Нацбанку. Принаймні, сьогодні коефіцієнт ризику по них знижений з 0,5 до 0,2.

Якщо всі перераховані вище заходи НБУ вдасться впровадити в життя, то це істотно полегшить йому роботу на ринку цінних паперів. Однак, цим далеко не вдасться вичерпати проблеми, які виникають практично кожний раз, коли НБУ намагається впливати на поліпшення економіки України за допомогою ринку цінних паперів або, гірше того, не намагається. Все це виникає, з одного боку, через некомпетентність в цих питаннях фахівців з НБУ, а з іншого боку, і це головне – через їх небажання використати ринок цінних паперів в Україні в повній мірі на благо народу.