Векселедавця.


Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів України.

Емітент має право на випуск акцій, облігацій підприємств з моменту реєстрації цього випуску Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Якщо подані для реєстрації акції, облігації підприємств пропонуються для відкритого продажу, тобто призначені для розміщення між юридичними особами і громадянами, коло яких заздалегідь визначити неможливо, то емітент зобов'язаний подати реєструвальному органу для реєстрації також інформацію про випуск цих цінних паперів. Емітент зобов'язаний подати органу, що реєструє випуск цінних паперів або інформацію про випуск цінних паперів, баланс та довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).

Порядок реєстрації випуску облігацій підприємств і акцій, а також інформації про їх випуск визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Реєстрація випуску цінних паперів повинна бути проведена не пізніш як за 30 днів з моменту подачі заяви з доданням необхідних документів. Орган, який реєструє випуск цінних паперів або інформацію

Про випуск цінних паперів, зобов'язаний перевіряти відповідність поданих емітентом документів вимогам законодавства України. Відмова в реєстрації може мати місце лише в разі порушення

Встановленого порядку або невідповідності поданих документів вимогам законодавства. У разі коли реєстрацію випуску цінних паперів у встановлений строк не проведено або в ній відмовлено з мотивів, які емітент вважає необгрунтованими, він може звернутися до суду. Реєстрація випуску цінних паперів або інформації про випуск цінних паперів, що проводиться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, не може розглядатися як гарантія вартості цих цінних паперів. Загальний реєстр випуску цінних паперів ведеться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Ринок цінних паперів

Розвиток ринку цінних паперів в Україні

Ринок цінних паперів в Україні функціонуе ще в меншій мірі, ніж банківський сектор. Хоча Україна першою в пост-радянському просторі прийняли закон про цінні папери та фондову біржу – ще у червні 1991 року, його впровадження ускладнювалося через відсутність системи державного регулювання і затримки процесу приватизації. Економічна криза і гіперінфляція 1993-1994 років повністю паралізувала фінансовий ринок. Позабіржова система торгівлі акціями перших приватизаційних підпрємств почала працювати у 1996 році.

Особливого імпульсу розвиткові фондового ринку надала приватзація чотирьох енергогенеруючих підприємств восени 1996 року: 15% їхніх акцій надійшли в обіг. Починаючи з останніх місяців 1996 року, міжнародних портфельних інвесторів особливо приваблюе ринок ОВДП ( облігації внутрішньої державної позики ), дохідність якого часами сягає 100% річних. Однак після кризи на азіатських ринках, що вибухла восени 1997 року, приватні інвестори покинули цей ринок.

Сьогодні на ринку цінних паперів обертаються акції, ОВДП, компенсаційні сертифікати, векселі та муніципальні облігації. По суті фінансовий ринок поки що існує поза межами фондової біржі – при цьому функціонують п’ять офіційних установ:

- ПФТС ( позабіржова фондова торгова система ), заснована на кошти американського

Агенства міжнародного розвитку.

- Чотири зареєстровані фондові біржі: Українська, Київська міжнарода, Донецька та Українська міжбанківська валютна біржа.